Міцним фундаментом кожної церкви безперечно є здорове вчення, засноване виключно на Святому Письмі.
Ми вiримо в друге пришестя Господа нашого Iсуса Христа (1) у силi та славi (2). Ми вважаємо день Його явлення вінцем справи Спокути (3), бо цього дня очі всього світу побачать справжню і дивну велич справи Його викуплення (4); вони побачать увінчаним Царя слави (5) і з Ним Церкву, Його наречену (6) , бо ті, що померли в Христі, воскреснуть тілесно (7) у нетлінній славі (8), побачать Його, як Він є, будуть подібні до Нього і царювати з Ним ( 9).
Ми віримо також у воскресіння безбожних (10), у Страшний суд (11), коли всі люди постануть перед Христом, Суддею праведним (12). Тоді Син Божий усім тим, хто вірить у Нього і слідує за Ним, дасть вічне блаженство (13), а всім безбожним виголосить вирок вічного осуду (14). Ми твердо дотримуємося точних і ясних висловів Святого Письма, яке як блаженство, так і муки людей після цього життя зображує незмінними, і віримо, що обидва ці стани вічні (15), отже, ніякий перехід з одного стану в інший, і ніякий порятунок після смерті неможливі (16).
Оскільки Христос бажає, щоб ми були абсолютно впевнені в тому, що буде день суду, і це служить як для утримання всіх людей від гріха, так і для втіхи благочестивих у їхніх бідах і скорботах (17), то Він зберігатиме цей день у таємниці від людей. Це необхідно для того, щоб люди могли скинути з себе будь-яку безтурботність і були завжди напоготові, тому що не знають, коли Господь прийде, і щоб вони завжди були готові сказати: «Прийди, Господи Ісусе! Амінь» (18).
1) Дії 1:10-12; Зах. 14:4-5; 1Кор. 11:26; Об. 1:8; 3:11; 22:7, 20.
2) Мт. 16: 27; 25:31; 2Сол. 1:7; Пс. 23 (24): 7-8.
3) 1Кор. 1: 7-8; Філ. 3:20; Як. 5: 7-8; Євр. 9:28; 1Ів. 2:28; Тит. 2:13; 2Пет. 1:16; 1Пет. 1:7-9; 5:4; Філ. 2:16; 1Сол. 1:10; 2:19; 2Пет. 3:12-13.
4) Об. 1:7; Мт. 24:30; 25:31-32; Філ. 2:9-11; Рим. 14:10-11.
5) Об. 11:15,17; Іс. 24:23; Зах. 14:9.
6) Лк. 21:27-28; 2Сол. 1:10; Кол. 3:3-4; Об. 19:6-9; Ів. 17:24; Об. 21:9-27.
7) 1Сол. 4:13-18; Рим. 8:23; 1Кор. 15:16-20, 23; Йов. 19:25-27; Ів. 6:40, 54; Рим. 4:17; 2Кор. 4:14; Іс. 26:19; Іс.Нав. 13:14.
8) 1Кор. 15:42-43, 53; Філ. 3:21; 1Кор. 15:12-57.
9) 1Ів. 3:2; Пс.16 (17):15; Об. 20:4,6; 22:5; 5:10.
10) Ів. 5:28-29; Дії 24:15; Дан. 12:2.
11) Діі 17:30-31; Юд.14-15; Об. 20:11-13.
12) Рим. 2:6,14; 10:12; Гал. 6:8; Об. 22:12; Екл. 12:14.
13) Мт. 25:34; Рим. 9:23; Об. 14:13.
14) Мт. 25:41; Рим. 2:5, 9, 22; 1Сол. 1:10; 2Пет. 2:9; Об. 6:16-17; 20:15.
15) Мт. 25:46; 3:12; 25:10-12; Мк. 9:43-48; Лк. 13:25-28; 2Сол. 1:7-9; Юд. 7, 13; Об. 14:11; 20:10, 15; Пр. 1:24-32.
16) Лк. 16:24-26; Євр. 9:27.
17) 2Кор. 5:10-11; 2Сол. 1:5-7.
18) Мк. 13:35-37; Лк. 12:35-40; Об. 22:20.
Ми віримо, що уряди від Бога (1), що Він наділяє їх владою для захисту добрих і покарання злих справ людей (2). Ми вважаємо себе зобов’язаними бути покірними законам країни (3), якщо вони не обмежують вільного виконання обов’язків нашої християнської віри (4), і вести тихе та безтурботне життя у всякому благочесті. Ми вважаємо себе також зобов’язаними за Божим наказом молитися за уряд (5), щоб він за Його волею та Його милостивим захистом так застосовував доручену йому владу, щоб зберігати мир і правосуддя.
1) Рим. 13:1-7.
2) Рим. 13:3-4; Повтор. 16:18.
3) Рим. 13:5, 7; Тит. 3:1; 1Пет. 2:13-14, 17.
4) Матф. 22:21; Дії 4:19-20; 5:29, 42.
5) Єр. 29:7; 1Тим. 2:1-3.
Ми віримо, що шлюб встановлений Богом (1) для особливих стосунків між одним чоловіком та однією жінкою для спільного поклоніння і служіння Господу, для спілкування та взаємодопомоги (2), для розмноження роду людського (3) та щоб уникнути розпусти (4); віримо також, що людина повинна мати лише одну дружину, і жінка лише одного чоловіка за життя обох (5). Ми визнаємо, що християни можуть одружуватися лише з Господом, з віруючими (6).
Оскільки шлюб є постановою божественної та громадянської влади, має отримати подвійне підтвердження. По-перше, за допомогою Слова Божого та молитви (7), по-друге, здійснюється за законами країни (8). Ми визнаємо, що розлучення, яке відбулося з причин, не узгоджених зі Словом Божим, є гріхом (9). Але у разі перелюбу (10) або коли невіруюча сторона не бажає жити подружнім життям з віруючим (11), ми віримо, що розлучення та вступ до нового шлюбу невинної сторони може статися за Словом Божим. При розлученні, як і при повторному шлюбі, слід дотримуватися норм чинного законодавства (12).
1) Бут. 2:24; Євр. 13:4; Еф. 5:5, 22-33.
2) Бут. 2:18. Іс. Нав. 24:15; Дії 16:31.
3) Бут. 1:27-28.
4) 1Кор. 7:2, 9.
5) Матф. 19:4-6; 1Кор. 6:16.
6) 1Кор. 7:39; 9:5-6; Бут. 6:1-3; Іс. Нав. 23:12-13; 1Сам. 11:1-8; Езд. 9, 10; Неєм. 13:23-28.
7) Матф. 1:18; 25:1-10; Ів. 2:1-2; Матф. 22:1-12.
8) Кол. 3:17; 1Тим. 4:3-5.
9) Матф. 10:6-8; 1Кор. 7:10-11.
10) Матф. 19:9.
11) 1Кор. 7:12-13, 15.
12) 1Пет. 2:13.
Ми віримо, що кожен віруючий освячений, тобто відокремлений від світу, і є Божою власністю через виправдання в Ісусі Христі, таким чином, визнаний святим, тобто відокремленим від гріха. У цьому сенсі освячення відбувається миттєво та визначає становище людини перед Богом (1).
Разом з цим ми віримо, що кожна людина, яка народилася згори, має внутрішню потребу в послуху Слову Божому і силі Духа Святого, зростати в святості, все більше і більше уподібнюватися до Ісуса Христа (2). Це процес зростання в дусі та істині. Любов до Бога та Його заповідей складає саму суть процесу освячення. Освячення охоплює всю людину, і кожен віруючий освячується практично і особисто (3).
Відповідно до цього, ми віримо, що народжена згори людина залучена у постійний конфлікт чи боротьбу між її новою, відродженою природою, тобто новим творінням у Христі, і гріховним тілом смерті, однак, перемога забезпечується Святим Духом, Який живе в ньому. Ця боротьба продовжується протягом усього земного життя, і будь-які заяви про абсолютне викорінення гріха в земному житті не є біблійними. Остаточну перемогу над гріхом буде досягнуто віруючими в день їхньої зустрічі з Христом (4).
1) Дії. 20:32; 1Кор. 1:2, 30, 6:12; 2Сол. 2:13; Евр. 2:1, 10:10, 14, 13:12.
2) 1Пет. 1:2; Ів.17:17.
3) Рим. 6:1-22; 2Кор. 3:18; 1Сол. 4:3-4, 5:23.
4) Гал. 5:16-25; Еф. 4:22-24; Фил. 3:12; Кол. 3:9-10; 1Пет. 1:14-16; 1Иоан. 3:5-9.
Ми віримо, що Ісус Христос створив Церкву і є Єдиним Головою Церкви. Церква створюється виключно на підставі Біблійного вчення, маючи Ісуса Христа наріжним каменем. (1) Вона складається з відроджених людей, викуплених Кров’ю Христа з будь-якого народу. Церква – Тіло Ісуса Христа. Кожен віруючий хрещений у Тіло Христа Духом Святим за духовного народження. (2) Кожен народжений згори віруючий стає членом помісної церкви через святе водне хрещення.
За велінням Ісуса Христа та Його апостолів (3), а також за прикладом апостольського часу (4), щоб виконати всі постанови Нового Заповіту (5), обов’язок будь-якого зверненого до Господа полягає в тому, що він не повинен залишатися один, але має з’єднатися з іншими учнями Господа, як з членами одного тіла (6), як з живим камінням єдиного дому Божого (7), для взаємної настанови, втіхи та допомоги на шляху спасіння (8), щоб перебувати у вченні апостолів, у спілкуванні, у причасті та молитві (9). Таке єднання справжніх учнів Христових, яке здійснюється за Словом Божим, є християнською церквою (10).
Церкві Ісуса Христа дано велике доручення: сповіщати Євангелію всім народам землі, доки Він прийде (11). Вселенська, або всесвітня Церква складається з помісних церков (12). Кожна помісна церква, освічена та повністю організована згідно з волею Христа, складається з служителів та членів (13). Кожній з цих церков, утворених відповідно до Його Слова, Він дав всю владу і авторитет, які їм потрібні для підтримки того порядку в служінні та дисципліні, які Він встановив, щоб церкви дотримувалися його. Він також дав їм наказ та установи щодо належного та правильного використання та здійснення цієї влади (14).
1) Еф. 2:20.
2) 1Кор. 12:13; Кол. 2:12; 1Кор. 6:17; Ів. 1:12-13.
3) Ів. 17:22; 1Пет. 2:5; 2Кор. 6:16-17.
4) Деяе. 4:32; 1:14; 2:1, 41, 46-47; 4:24… (див. усю книгу Дій Апостолів).
5) Матф. 18:15-17.
6) 1Кор. 12:27; 12:12-27.
7) Еф. 2:19-22; 1Пет. 2:5.
8) 1Сол. 5:11, 14; Кол. 2:18-19; Юд. 20.
9) Дії 2:42.
10) Ів. 10:27; 8:31.
11) Матф. 28:19-20.
12) 1Кор.12: 28; Еф. 4:11-15; Об. 2-3; Фил. 1:1; Флм. 2; Кол. 4:16.
13) Фил. 1:1; 1Тим. 3:1-13; Дії 20:17, 28; Тит. 1:5-7; 1Пет. 5:2.
14) Матф. 18:17-20; 1Кор. 5:4-5, 13; 2Кор. 2:6-8.
Це подарована Господом Своєї Церкви благодатна постанова, яку ми вважаємо дорогоцінним благодатним засобом і яку ми регулярно повинні здійснювати (1), полягає в тому, що після урочистої молитви подяки призначений для цього служитель переломлює хліб, який, як після того і вино з чаші, приймають члени Церкви (2). Викуплені Господом повинні через дане їм святе благодійне веління до другого Його пришестя сповіщати цією вечерею Його смерть як єдину причину їхнього життя і спасіння (3). Через це сповіщення у їхніх серцях знову оживає спогад про Сина Божого, і Він знову відкривається їхнім душам у Своїй духовній красі (4).
Ми віримо, що у цих святих знаках-символах Вечері Христос дає віруючим духовним чином причаститися до Свого Тіла та Своєї Крові (5). Долучення до Тіла і Крові Христа в процесі участі у Вечері Господній (6) має бути для віруючого божественною запорукою, завдяки якій підноситься та зміцнюється усвідомлення того, що він причетний до Христа та Його жертви (7).
У процесі участі у Вечері Господній віруючий стверджується у прощенні гріхів (8). Право участі у Вечері Господній дано народженому згори, спасенній людині, яка підтвердила про це через водне
хрещення (9).
1) Дії. 2:42, 46; 20:7.
2) Марк. 14:22-24; Матф. 26:26-28; Лук. 22:17-20; 1Кор. 11:23-25.
3) 1Кор. 11:26; Ів. 6:51; Іс. 53:5; Євр. 5:9.
4) 1Кор. 11:23-25; 2Тим. 2:8.
5) Пс. 41 (42):3; Іс. 55:2; Ів. 6:57.
6) 1Кор. 10:16.
7) Лук. 19:20; Ів. 6:57; 1Ів. 5:12; Ів. 17:23; Рим. 8:32.
8) Матф. 26:26-28.
9) Матф. 28:19-20; 1Кор. 12:13; 10:16-18, 20-21; 1Кор. 5:11; Мт. 7:6; 2Кор. 6:14-18.
Ми віримо, що, згідно з зрозумілим вченням Нового Заповіту, Христос наказав здійснювати хрещення, яке має здійснюватися віруючими до Його другого пришестя (1). Воно полягає в тому, що служитель Господній віруючого занурює у воду в ім’я Отця і Сина і Святого Духа і піднімає з неї (один раз) (2). Таким чином виконується наказ Божий (3), і постанова Христа зберігає своє глибоке первісне значення (4). У Святому Письмі ясно вказані особи, які повинні підкорятися цій постанові і з вдячним серцем прийняти цей благодатний дар. Ці люди, до якого б народу вони не належали, повинні заздалегідь прийняти Євангеліє, суверенною Божою благодаттю, відвернутися від гріха і увірувати в Христа від щирого серця, як у свого Викупителя (5).
Хрещення – це плід віри, любові до Христа, послуху Господу (6) та приєднання до Його Церкви (7). Це урочисте проголошення, сповідання грішника (8), що пізнав жах свого гріха і засудження всієї своєї істоти (9), що він усю свою надію покладає тільки на смерть і воскресіння Ісуса Христа, Спасителя (10), і вірить у Нього як у Викупителя від прокляття і відплати за гріх (11), так що він тілом і душею віддається Христу і одягається в Нього (12), як у свою праведність і силу (13) — віддавши свою стару людину смерті з Христом і бажаючи ходити з Ним у оновленому житті (14).
Також хрещення є урочистим проголошенням і свідченням з боку Бога, що той, хто хреститься з вірою, занурений у Христа Ісуса (15) і таким чином з Ним помер, похований і воскрес (16), що гріхи його обмиті (17) і що він є улюбленим Божим дитям, до якого благоволить Отець (18). Хрещення має більше й сильніше мотивувати божу людину, усвідомлення її спасіння та блаженства. (19), і Бог робить це через запечатування Святим Духом (20), однак, тільки там, де Бог раніше Святим Духом дав істинну спасительну віру в Сина Божого через Його смерть і воскресіння (20). Хрещення має ту особливість, що воно здійснюється лише один раз у житті віруючого (21), тоді як інші заповіді, дані Христом, повторюються та відновлюються протягом усього життя християнина; тому слід бути обачним, щоб хрещення проводилося правильно.
1) Матф. 28:19-20.
2) Матф. 3:12-15; Марк. 1:9; Матф. 3:16; Ів. 3:23; Дії 8:36, 38-39.
3) Еф. 4:5; Рим. 6:5.
4) Кол. 2:12-13.
5) Марк. 16:16; Деян. 2:37-38, 41; 5:14; 8:12, 37; 18:8; Гал. 3:26-27; Дії 10:42-48; 16:13-15; 29-34; Мт. 3:1-2, 5-9; Марк. 1:5; Лук. 3:3; Діі 13:24.
6) Дії 2:38-41; 9:6; 22:16; Ів. 15:10, 14; Марк. 16:16.
7) 1Кор. 12:13; Дії 2:47.
8) 1Пет. 3:21; Євр. 10:22-23; 4:14.
9) Дії 2:36-37; 9:5-7, 9; 16:29-30; Матф. 3:6.
10) Дії 2:38; Рим. 6:3, 8; 2Кор. 5:14.
11) Рим. 6:10-11, 23; Іс. 53:5; Дії 8:35.
12) Гал. 3:26-27.
13) Іс. 45:23-24.
14) Рим. 6:4-6.
15) Рим. 6:3.
16) Рим. 6:4, 8; Кол. 2:12-13.
17) Дії 2:38; 9:9; 22:12-13, 16.
18) Матф. 3:17; Еф. 1:6.
19) 1Пет. 3:21; Дії 8:39; 9:8-20; 6:31-34; Рим. 6:3-11.
20) Еф. 1:13.
21) Еф. 4:5.
Шлях спасіння полягає в тому, що людина Словом Божим, яке живе і діяльне (1), повстає зі стану гріха і смерті (2), усвідомлює свої гріхи та свою провину і сердечно кається в них (3). Відчуваючи загрозливу небезпеку, людина йде до Христа (4), як до свого єдиного Викупителя і Спасителя (5), і вірою в Нього отримує прощення гріхів (6) і свідчення у своєму серці, що є дитиною Божою та спадкоємцем вічного життя (7) . Ця велика зміна в серці і свідомості грішника є виключно результатом роботи Святого Духа (8), який, згідно з милостивою волею Божою, супроводжує Своє Слово всемогутньою, плідною дією (9), чим і здійснює відродження грішника (10), відкриває його серце (11) ), просвітлює його душу (12) і дає живу віру в Христа (13).
1) Євр. 4:12; Ер. 23:29.
2) Дії 2:37; Іс. 55:10, 11; Лук. 16:29-31; Еф. 5:14.
3) 2Кор. 7:10; Лук. 18:13; Пс. 50 (51):6; Дії 17:30; Лук. 7:37-48.
4) Ів. 6:37; Матф. 11:28.
5) Діі 4:11, 12; Ів. 14:6; 3:36.
6) Рим. 3:24-25, 28; Дії 26:17-18.
7) Рим. 8:16-17; Гал. 4:6; 1Ів. 5:10-11; Еф. 1:13-14; 4:30; 2Кор. 1:21-22.
8) 1Кор. 6:11; 12:3; Ів. 6:45.
9) 1Фес. 1:5; 1Кор. 2:4-5; Ів. 6:63; Дії 10:44, 46; Ез. 37:7, 10.
10) Ів. 1:13; 3:3, 5-7; Як. 1:18; 1Пет. 1:23; Гал. 6:15.
11) Діі 16:14.
12) Еф. 5:8; 1Кор. 2:14.
13) Еф. 2:8.
Ми віримо, що Бог створив благодатні засоби, якими Він приваблює до Себе грішників і дає їм засвоїти спасіння, набуте Христом. Про них Бог встановив певний порядок, який не може бути змінений нами без порушення Божественної Волі (1).
Засоби ці такі:
а) Слово Боже (2),
б) хрещення (3),
в) Причастя (4) (5),
г) спілкування святих (6),
д) молитва (7) (8).
1) Ів. 8:31; 14:21, 23; Матф. 28:20; Кол. 2:5.
2) Марк. 16:15; Дії 2:14; 8: 5, 35; 16:13, 32; 10:34-44; 18:4-5.
3) Марк. 16:16; Дії 2:41; 8:12, 37-38; 16:15, 33; 10:48.
4) Дії 2:41-42; 20:7.
5) Ів. 6:56.
6) 1Кор. 10:17.
7) Лук. 3:21; Дії 22:16.
8) Дії 2:21; Рим. 10:11-14.
Ми віримо, що від вічності існувало вільне, нічим у собі не кероване благовоління (1) і рішення Боже – викупити грішників (2). Оскільки через незбагненну милосердну любов до створення миру в Божій Раді вирішено було, що Яхве-Помазанник через Своє втілення і Своєю смертю стане Викупителем (3), тоді вони з загиблого роду людського, яким протягом життя має бути зараховано спокути, обрані також Отцем ( 4), імена їх записані на небесах (5), самі вони передані в руки Викупителя (6) як Його народ (7), як вівці Його стада, за яких Він поклав Своє життя (8), як Його спадщину (9), у видобуток Його смертельної боротьби (10) і як Його наречена (11).
Цим людям даровано життя вічне у Христі Ісусі (12), і одночасно заздалегідь визначено всі засоби, які мають привести їх до віри в Христа, до святості і, нарешті, до вічного блаженства (13). Таке визначення Боже незмінне і затверджене на віки (14), тому ті, кого це стосується — обрані, не можуть бути викрадені з рук Христа (15), але силою Божою утримуються у вірі та любові до Христа, доки не стануть співспадкоємцями Його слави. 16).
1) Еф. 1:11; Рим. 11:34.
2) Ів. 3:16.
3) Дії 2:23; 3:18; Еф. 3:10-11.
4) Діі 13:48; Матф. 25: 34; Марк. 13:20; Ів. 6:37; 65; 15:16; Дії 16:6; 18: 9, 10; Рим. 8:28, 33; Рим. 9:11-16; 9:20; 11:4, 5, 7; Еф. 1:4; 2Сол. 2:13; 2Тим. 1:9; Пс. 64 (65): 5; Матф. 20:16; Лук. 18:7, 1Кор. 1:26-29; Еф. 2:8, 10; Кол.3:12; Пс. 32 (33):12.
5) Об. 17:8; Дан. 12:1; Лук. 10:20; Філ. 4:3; Об. 20:12, 15.
6) Ів. 17:6, 9, 24.
7) Матф. 1:21; Дії 18:10; Іс. 53:8.
8) Ів. 10:15-16, 26-27.
9) Еф. 1:18; Пс. 28 (29):9.
10) Іс. 53:12.
11) Про. 21:9; Пс. 44 (45).
12) Ів. 17:2; 10:28; Рим. 5:21; 6:23; 1Ів. 5:11.
13) Рим. 8:29-30; 1Пет. 1:1-3; Еф. 1:19; Іс. 43:5-7.
14) Рим. 11:29; Філ. 1:6; Іс. 54:10; Пс. 88 (89):31-35; Іс. 65:17, 19.
15) Рим. 8:38; Матф. 24:24; Ів. 6:39; Ів. 10:28-29; Рим. 7:23-25.
16) 1Кор. 1:8-9; 1Пет. 1:3-5.